Метотрексат – цитостатичний препарат із групи антиметаболітів, антагоністів фолієвої кислоти. Чинить виражену імуносупресивну дію навіть у відносно низьких дозах, що не мають помітної гематологічної токсичності. Завдяки цьому метотрексат ширший, ніж інші цитостатики з імуносупресивною активністю, застосовується як пригнічуючий імунітет препарату. Синтезований у 1940-х роках співробітником Лабораторії Ледерле (нині «Pfizer») Йеллапрагадою Суббарао.
Фармакологічна дія.

Рекомендуємо інтернет-аптеку https://interfarm.com.ua/

Діє у S-фазу клітинного циклу. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням синтезу пуринових нуклеотидів та тимідилату в результаті незворотного зв’язування з дигідрофолатредуктазою, що перешкоджає відновленню дигідрофолату в активний тетрагідрофолат. Більш активний щодо швидко зростаючих клітин.

Фармакокінетика

Значною мірою проникає через гематоенцефалічний бар’єр (залежно від застосовуваної дози). При інтратекальному введенні у значній кількості надходить у системний кровотік. Зв’язування з білками (переважно з альбуміном) плазми близько 50%. Біотрансформується у печінці. Виводиться нирками (у незміненому вигляді) та з жовчю (менше 10 %). T1/2 залежить від застосовуваної дози та має суттєві індивідуальні відмінності. При повторному введенні накопичується у тканинах у вигляді метаболітів.

Показання

Гострий лімфолейкоз, трофобластічна хвороба, рак шкіри, рак шийки матки та вульви, рак стравоходу, плоскоклітинний рак голови та шиї, рак ниркової балії та сечоводів, остеогенна та м’якоклітинна саркома, саркома Юінга, рак легені, рак молочної залози, рак молочної залози , рак печінки, рак нирки, ретинобластоми, медуллобластоми, рак статевого члена, лімфогранулематоз, апластична анемія. Псоріаз, запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона), ревматоїдний артрит, низка інших аутоімунних захворювань у адекватних дозах. Ін’єкції метотрексату – прийнятна форма лікування хворих з позаматковою вагітністю без ознак розриву маткових труб, гемодинамічної нестабільності та гемоперитонеуму.

Спосіб застосування

Приймають внутрішньо, вводять внутрішньовенно, внутрішньом’язово, інтралюмбально. Встановлюють індивідуально, залежно від показань та стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії. При лікуванні хворих на активну форму хвороби Крона застосовується в дозі 25 мг в/м 1 раз на тиждень, що дозволяє зменшити дозу КС. Надалі, для підтримки ремісії вводиться по 15 мг/м 1 раз на тиждень.

Побічна дія

З боку системи травлення: можливі виразковий стоматит, анорексія, гінгівіт, фарингіт, нудота; рідко: діарея, мелена, ентерит, панкреатит; в окремих випадках (при тривалому щоденному застосуванні) – некроз печінки, цироз, жирова атрофія, перипортальний фіброз печінки.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія.

З боку центральної нервової системи: відчуття втоми, запаморочення; рідко – головний біль, афазія, сонливість, судоми.

З боку репродуктивної системи: порушення оогенезу та сперматогенезу, олігоспермія, порушення менструального циклу, зниження лібідо, імпотенція.

Порушення з боку сечовидільної системи: гематурія, цистит, виражені порушення функції нирок.

Алергічні реакції: озноб; зниження опірності до інфекції; рідко – кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

Дерматологічні реакції: висипання на шкірі, фотосенсибілізація, порушення пігментації, телеангіектазії, акне, фурункульоз.

Можлива зміна зростання за певний час.

Протипоказання

Виражені порушення функції печінки та/або нирок, лейкопенія, тромбоцитопенія, вагітність. Метотрексат не слід застосовувати за імунодефіцитних станів.

Вагітність та лактація

Метотрексат протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності призначення у період лактації слід припинити грудне вигодовування.

В експериментальних дослідженнях встановлено ембріотоксичну та тератогенну дію метотрексату.

особливі вказівки

Не слід застосовувати метотрексат при асциті, плевральному випоті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковому коліті, подагрі чи нефропатії (у тому числі в анамнезі).

Не рекомендують застосовувати у пацієнтів з вітряною віспою (у тому числі нещодавно перенесеною або після контакту з хворими), герпесом, що оперізує, та іншими гострими інфекційними захворюваннями.

Перед початком терапії та на фоні лікування слід контролювати картину периферичної крові, функцію печінки та нирок, рентгенографію грудної клітини.

При лікуванні ревматоїдного артриту або псоріазу розгорнутий загальний аналіз крові слід робити не рідше 1 разу на місяць, а лабораторні дослідження функції печінки або нирок – не рідше 1 разу на 1-2 місяці.

При застосуванні щодо псоріазу не слід переривати місцеве лікування захворювання. При передозуванні рекомендується застосування фолінату кальцію (але не пізніше, ніж через 4 год).

При проведенні комбінованої протипухлинної терапії слід дотримуватись особливу обережність при одночасному застосуванні метотрексату у високих дозах з препаратами, що мають нефротоксичну дію (наприклад, з цисплатином).

Не рекомендують проводити вакцинацію пацієнтів (будь-якими вакцинами) та членів їх сімей (живими вакцинами).

З обережністю слід поєднувати метотрексат (навіть у низьких дозах) з ацетилсаліциловою кислотою. В експериментальних дослідженнях встановлено канцерогенну та мутагенну дію метотрексату.

Метотрексат у формі таблеток, ліофілізованого порошку для ін’єкцій та розчину для ін’єкцій включено до Переліку ЖНВЛЗ.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з вітамінними препаратами, що містять фолієву кислоту або її похідні, можливе зниження ефективності метотрексату.

Одночасне застосування НПЗЗ у високих дозах може призвести до збільшення концентрації метотрексату в плазмі та до подовження періоду його виведення, а також до збільшення концентрації метотрексату, не пов’язаного з альбумінами плазми, що, у свою чергу, посилює токсичні ефекти метотрексату (насамперед на ЖКТ систему кровотворення).

При одночасному застосуванні з пеніцилінами метотрексату (навіть у низьких дозах) можливе посилення його токсичних ефектів.

При одночасному застосуванні з сульфаніламідами, особливо з котримоксазолом, існує ризик посилення мієлодепресивної дії.

При застосуванні азоту закису у пацієнтів, які отримують метотрексат, можливий розвиток тяжкої непередбачуваної мієлодепресії, стоматиту.

При одночасному застосуванні з метотрексатом вальпроєвої кислоти можливе зменшення її концентрації у плазмі крові.

Колестирамін пов’язує метотрексат, зменшує його ентерогепатичну рециркуляцію, що призводить до зниження його концентрації у плазмі крові.

При одночасному застосуванні з меркаптопурином можливе підвищення його біодоступності через порушення метаболізму при першому проходженні через печінку.

Неоміцин та паромоміцин зменшують абсорбцію метотрексату із ШКТ.

У пацієнтів, які отримують омепразол, можливе підвищення концентрації метотрексату у плазмі.

При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе 3-4-кратне збільшення концентрації метотрексату в плазмі внаслідок зменшення його ниркової екскреції.

При одночасному застосуванні метотрексату з ретиноїдами можливе підвищення ризику гепатотоксичної дії.

Саліцилат потенціює дію метотрексату внаслідок зменшення його ниркової екскреції.

Після курсу лікування тетрацикліном метотрексат, що застосовується навіть у низьких дозах, може чинити токсичну дію.

При послідовному введенні метотрексату та фторурацилу можливий синергізм дії; фторурацил, введений перед метотрексатом, може зменшувати його токсичність.

Цисплатин має нефротоксичну дію і тому може зменшувати ниркову екскрецію метотрексату, що призводить до посилення його токсичності.

Можливе підвищення токсичності при застосуванні циклоспорину у пацієнтів, які отримували метотрексат.

Метотрексат 2.5 мг / 50 таблеток

Метотрексат 10 мг / 50 таблеток

Метотрексат 5 мг / 50 таблеток